Вчителі-дефектологи:

Кохлеарний імплантат та слуховий апарат!

    Системи кохлеарної імплантації та надпотужні слухові апарати є засобами корекції важких та глибоких порушень слуху у дітей та дорослих. Поєднання обох технологій покращує результати слухової реабілітації.

    Кохлеарна імплантація є ефективним способом реабілітації дітей та дорослих з важкими та глибокими порушеннями слуху. При цьому використання системи кохлеарної імплантації (СКІ) зовсім не виключає використання слухового апарату. Слухові апарати можуть бути використані як до кохлеарної імплантації, так і після її проведення.

   В період до кохлеарної імплантації дітям з важким та глибоким порушенням слуху, які є кандидатами на імплантацію, рекомендовано використовувати оптимально встановлені слухові апарати якнайменше протягом 6 місяців. Про це вказано в Переліку показань та протипоказань для проведення операції з імплантаційного слухопротезування згідно з наказом МОЗ України № 728/71 від 16.08.2013: «Показаннями для проведення операції з імплантаційного слухопротезування є:

   двобічна сенсоневральна приглухуватість та глухота (пороги звукосприйняття у мовленнєвому діапазоні 500-4000 Гц перевищують 90 дБ), у тому числі зі значним вушним шумом, що спричиняє порушення розбірливості мови;

   пороги звукосприйняття у вільному звуковому просторі за умов користування оптимально підібраними слуховими апаратами не менше ніж 6 місяців перевищують 55 дБ на частотах 500-4000 Гц та надають розбірливість мови менше 50%;

    наявність у дитини зі сформованим мовленням раптової втрати слуху внаслідок перенесеної менінгіальної інфекції та з інших причин.»

    При першому слуховому діагностичному обстеженні дитини можна встановити ступінь порушення слуху та точні пороги чутності. Відсутність слухових викликаних потенціалів при обстеженні методом реєстрації коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП), найбільш інформативному методі слухової діагностики дітей раннього віку, може свідчити про глухоту.

   Але, іноді, відсутність КСВП може траплятись і у випадках, коли можуть бути високоефективними слухові апарати. Тому, починати треба зі слухопротезування слуховими апаратами.

    Слухопротезування - нехірургічний  спосіб реабілітації порушень слуху, який може бути успішним у дітей з важкими та навіть глибокими порушеннями слуху при умові професійного налаштування суперпотужних педіатричних слухових апаратів, занять з сурдопедагогом, наполегливої праці батьків, моніторінгу слухомовного розвитку дитини лікарем-сурдологом та сурдопедагогом.

    В Україні існує черга на кохлеарну імплантацію. Діти, яким призначена кохлеарна імплантація, можуть досить довго чекати на неї. При тривалій відсутності звукової стимуляції в центральних відділах слухової системи дитини виникають функціональні та анатомічні зміни (т.з. слухова депривація), які затримують та ускладнюють слухомовний розвиток після кохлеарної імплантації, знижуючи її ефективність.

     Тому, якщо у дітей є залишковий слух, що дозволяє використовувати слухові апарати навіть при обмеженій їх ефективності, необхідно обов’язково користуватися ними для уникнення слухової депривації. Відомо, що у імпланованих дітей, які попередньо користувалися слуховими апаратами, досягаються кращі результати слухомовного розвитику.

    В період після кохлеарної імплантації найбільш бажаною тактикою є використання слухового апарату на вусі, протилежному імплантованому. Використання системи кохлеарної імплантації в комбінації зі слуховим апаратом – бімодальне слухопротезування –  останніми роками набуває все більшого застосування.

    Бімодальне слухопротезування означає, що при слухопротезуванні в імплантоване вухо подаються  електричні стимули від кохлеарного імплантату, а в протилежне вухо – акустичні стимули від слухового апарату. Тобто, для слухової реабілітації одночасно використовуються два пристрої – система кохлеарної імплантації та слуховий апарат.

Слуховий аналізатор людини фізіологічно розрахований на обробку сигналів, що надходять з двох сторін. Один кохлеарний імплантат не відтворює всіх умов нормального слухання. Це, фактично, створює умови односторонньої глухоти, що в дитячому віці призводить до відставання у навчанні,  проблем з поведінкою, ризику затримки слухомовного розвитку, ускладнення слухання в шумі, погіршеної здатності визначати напрямок на джерело звуку.

    Головні переваги двовушного слухання – бінаурального слуху – добре відомі і полягають у  зменшенні негативного впливу тіньового ефекту голови,  ефекті бінауральної сумації – при слуханні обома вухами звуки сприймаються голоснішими на 3 дБ.  Завдяки так званому бінауральному звільненню від маскуючого впливу сторонніх шумів значно покращується розуміння мовлення у шумних ситуаціях. Переваги бінаурального слухопротезування добре доведені доказовою медициною.

    Бімодальне слухопротезування збільшує ефективність використання кохлеарного імплантату та сприяє успішнішій реабілітації дітей та дорослих.

   Використання тільки одного кохлеарного імплантату на тлі відсутності адекватної бінауральної слухової стимуляції з часом призводить до розвитку слухової депривації непротезованого вуха, що зумовлено ретроградною дегенерацією центральних відділів слухового аналізатора, включаючи слухову кору.

    Дослідження показали: якщо непротезоване вухо довгий час не отримувало звукової стимуляції, а пізніше виконали кохлеарну імплантацію або слухопротезування слуховим апаратом, то їх ефективність може бути набагато меншою або навіть відсутньою. Для уникнення таких ускладнень бімодальне слухопротезування дітей треба починати якомога раніше.

Переваги бімодального слухопротезування:

·           Покращення сприймання мовлення у шумному середовищі

·           Забезпечення більш природного звучання музики та інших звуків              

·           Поліпшення розрізнення звуків за частотами

·           Комфортне слухання без зайвих зусиль, зменшення втоми

·           Стимулювання розвитку мовлення та поліпшення грамотності дітей

·           Запобігання виникненню слухової депривації непротезованого вуха

·           Покращення звукової локалізації

·           Покращення якості життя

    Більше половини імплантованих пацієнтів мають на неімплантованому вусі залишки слуху, достатні для успішного застосування сучасних суперпотужних слухових апаратів.  Бімодальне слухопротезування можна розпочинати після активації та настройки системи кохлеарної імплантації до сталого, комфортного рівня.

Призначення бімодального слухопротезування є стандартом медичної допомоги імплантованим пацієнтам в багатьох країнах.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО КОХЛЕАРНУ ІМПЛАНТАЦІЮ

Останнім часом одним із сучасних способів реабілітації нечуючих з повною глухотою є кохлеарна імплантація. У світі налічується вже більше 20 тис. (у деяких джерелах 100 тис.) нечуючих, які використовують імплантовані кохлеарні протези.

Кохлеарна імплантація – це операція вживлення електронного пристрою у внутрішнє вухо з метою відновлення слухового відчуття шляхом безпосередньої електричної стимуляції волокон слухового нерва (див. процес вживлення електронного пристрою.

Основні показання для кохлеарної імплантації

Після проведення фахівцями необхідних сурдологічних і клінічних обстежень пацієнта необхідно звернути увагу на основні показання для кохлеарної імплантації:

•     двостороння глибока сенсо-невральна глухота (середній поріг слухового сприймання для тональних сигналів на частотах 0,5, 1 і 2 кГц — понад 95 дБ);

•     пороги слухового сприймання у вільному звуковому полі при використанні оптимально підібраних СА (бінауральне слухо­протезування) перевищують 55 дБ на частотах 2 — 4 кГц;

•     відсутність вираженого поліпшення слухового сприймання мовлення від застосування оптимально підібраних СА;

•     відсутність когнітивних і психологічних проблем, а також супутніх соматичних захворювань;

•     наявність підтримки з боку батьків, родичів та їхня готовність до тривалого післяопераційного періоду систематичних сурдологічних та логопедичних занять з дитиною.

Протипоказння для кохлеарної імплантації

Шановні батьки, слід звернути увагу і на протипоказання для кохлеарної імплантації, якими є:

•                запалення середнього вуха;

•                перфорація барабанної перетинки;

•                повне заростання завитка чи часткове збереження нормальної функції волоскових клітин;

•                  повна або часткова облітерація завитка;

•                  ретрокохлеарная патологія;

•                  негативні результати промонторіального тесту;

•                  наявність супутніх важких соматичних захворювань;

•     виражена інтелектуальна недостатність або наявність осередкової патології в коркових або підкоркових структурах головного мозку;

•     відсутність прагнення до довготривалої роботи з фахівцями після імплантації (у дорослих) або відсутність підтримки членів сім'ї і їх готовності до тривалої реабілітаційної роботи з дитиною.

Хірургічна операція вживлення КІ звичайно проводиться під загальною анестезією і триває в середньому 2 год. У новій процедурі хірургічної операції, розробленої спеціально для імпланта Nucleus 24 Contour, хірург робить лише невеликий надріз за вухом розміром 3 — 4 см. Такий надріз має низький ризик інфекції і післяопераційних ускладнень.

Більшість людей після операції повертається до нормальної діяльності впродовж десяти днів.

Ускладнення, можливі труднощі і побічні явища під час операції та після неї:

- за наявності залишкового слуху, звичайно, операція проводиться на вусі з найменшим пошкодженням;

- загальна анестезія як за будь-якої операції;

- небезпека кровотечі і зараження як за будь-якої операції;

- небезпека бактерійного менінгіту у звичайної популяції 10/100000; а у тих, хто переніс імплантацію, приблизно 40/100000. Таким чином, небезпека бактерійного менінгіту у людей з порушенням слуху вища, ніж у звичайного населення, особливо у людей з неправильною будовою внутрішнього вуха і тих, хто переніс у минулому бактерійний менінгіт. Кожен кандидат на імплантацію має зробити щеплення проти бактерійного менінгіту;

- чужорідне тіло залишається на все життя, що завжди може ускладнитися зараженням (вірогідність з часом зменшується, проте такі випадки бувають);

- небезпека пошкодження лицьового нерва під час операції — 1 %;

- є небезпека пошкодження смакового нерва передньої частини язика;

- проблема післяопераційного рубця; невдала імплантація.

Передбачуваний ефект

Якість слуху після операції відрізняється від природного слуху, але прооперована особа чує, як звичайна людина. У 50 % обстежених після операції є можливість чути без читання з губ. Після року у тих, хто переніс імплантацію і хто мав слух у минулому (в основному дорослі) 50 % набувають здібності до розмови по теле­фону, але це не звичайна бесіда, як у людей з нормальним слухом і ясним розумінням змісту.

Тип апаратів імплантів, що підбирають фахівці, складається з головного апарату і апарату, який розташований за вухом. Рішення того, який тип апарату буде підібраний, залежить від типу операції і стану слуху. Також приймаються до уваги бажання пацієнта і батьків, якщо пацієнт - дитина.

Через місяць після вживлення починають серію корекцій за допомогою комп'ютера, підключеного до імпланту. Відвідини прооперованої людини до центру налаштування імпланта на першому етапі робляться часто, що вимагає великої витрати часу, енергії і необхідності взаємодії з фахівцями. Крім того, необхідний лікарський контроль впродовж усього життя. Треба прийняти до уваги, що не відразу після імплантації, приблизно через місяць після операції, слух стає хорошим. Дорослі, які чули до втрати слуху, зможуть розуміти мовлення цілком задовільно вже через кілька місяців після вживлення, а через рік досягають добрих результатів. У дітей, які не чули перед вживленням і користувалися слуховими апаратами, процес відновлення повільний і триває до б років після операції. У перші тижні вжив­лення можна лише чути звуки без здатності розрізняти і пізнавати їх. Протягом перших місяців йде процес пристосування до слуху через імплант (на відміну від СА). Пізнання і розуміння мовлен­ня починається пізніше — за кілька місяців. Можливість розвит­ку мовлення у дітей займає кілька років. Протягом цього періоду здійснюється постійний зв'язок з відповідним центром у лікарні і за її межами з метою співпраці за реабілітаційною програмою.

Регулювання імпланта починається в центрі через 4 тижні після операції:

- перші три місяці — одне регулювання на два тижні;

- подальші три місяці — одне регулювання на місяць;

- через три місяці після підключення імпланта — одне регулювання на три місяці;

- через два роки — налаштування кожні півроку;

- відновлювальний процес мовлення — один раз в тиждень в перші два роки після вживлення, в перебігу цього періоду можливі додаткові відвідини внаслідок можливих ускладнень у мовному аналізаторі.

Треба зазначити, що немає можливості виконати корекцію мовного аналізатора в іншому місці, окрім як в центрі, де була проведена операція пацієнту. КІ вживляється на все життя і для забезпечення функцій імпланта і зовнішнього пристосування — мовного аналізатора, пацієнт зобов'язаний постійно відвідувати центр імплантації у відповідності з індивідуально розробленою програмою і лише в цьому випадку можливе збереження слуху.

 ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ "АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА ВДОМА"

1. Артикуляційна гімнастика обов'язково повинна проводитися систематично, в іншому випадку новий навик не закріпиться. Бажано займатися щодня по 5-10 хвилин. 

2. В процесі виконання необхідно стежити за якістю виконання руху. Всі вправи повинні виконуватися точно і плавно, інакше артикуляційна гімнастика не має сенсу.

3. Артикуляційні вправи необхідно виконувати перед дзеркалом (кращий варіант - велике дзеркало, де дитина бачить себе і дорослого, але можна і маленьке дзеркальце).

4. При підборі вправи необхідно дотримуватися певної послідовності - йти від простих вправ до більш складним.

5. Дорослий повинен показати дитині, як правильно виконувати вправи. Для цього, дорогі батьки, вам необхідно самостійно навчитис виконувати вправи. НЕ ДИВУЙТЕСЯ, ЯКЩО ВПРАВИ НЕ БУДУТЬ ВИХОДИТИ З ПЕРШОГО РАЗУ. ПОТРІБНО ПОТРЕНУВАТИСЯ. 

6. Занаття повинні проходити в ігровій формі.

ЗАБОРОНЕНО примушувати дитину займатися. НЕОБХІДНО її зацікавити: "Давай пограмо з язичком". Можна залучити найулюбленішу іграшку.

7. Спочатку вправа проводиться повільно, не поспішаючи, 2-3 вправи в день, потім можна додати, ще.

ГОЛОВНЕ НЕ КІЛЬКІСТЬ, А ЯКІСТЬ ВИКОНАННЯ.

   ДИХАЛЬНА ГІМНАСТИКА ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗВУКОВИМОВИ

ТАК І ПРОФІЛАКТИКА ГРВІ

Дихальні вправи є важливою складовою комплексного виховання та навчання дітей. Загальновідомо, що дихальний процес нерозривно пов’язаний з кровообігом, обміном речовин та енергією в організмі. 
     Використання дихальної гімнастики, що містить вправи на дихання та ігри із звуконаслідуванням явищ природи, голосів тварин, транспорту тощо, сприяє зміцненню м’язів живота, грудної клітки, покращанню перистальтики шлунка, кровообігу, серцево-судинної діяльності. Ці вправи можна виконувати у статичному (стоячи, сидячи, лежачи) та динамічному положенні (важливо контролювати темп та якість дихання).

     Для забезпечення оздоровчого впливу на дітей вправ дихальної гімнастики слід дотримуватися таких вимог:

• дихальну гімнастику проводити у провітреному приміщенні, а краще на свіжому повітрі (якщо сприятлива погода);
• дозувати кількість і темп виконання вправ;
• виконувати дихальні вправи варто до прийому їжі.

     Слід формувати у дітей вміння правильно виконувати вдих і видих: вдих робиться через ніс, а видих — ротом. Привчати дітей дихати тихо, спокійно, природно, без зусиль. Слід також навчити дітей правильно узгоджувати дихання з рухами тулуба: під час випрямлення тулуба або піднімання рук виконується вдих, а під час згинання тулуба у будь-якому напрямку — видих. На заняттях особливу увагу слід звертати на положення живота і плечей. При вдиху варто слідкувати, щоб живіт піднімався,  а при видиху опускався.

    Під час прогулянок на свіжому повітрі варто пропонувати малюкам повільно вдихати носом і ще повільніше видихати носом, обов’язково контролюючи правильність виконання. Видих повинен тривати у півтора-два рази довше, ніж вдих.
Виконання спеціальних вправ допоможе виробити плавний ротовий видих з поступовим збільшенням тривалості видиху. Надування повітряних кульок, пускання мильних бульбашок, вітрячками різних розмірів та форм, гра на дитячих музичних інструментах зроблять заняття цікавими та ефективними.
Дихальні вправи допомагають навчити дитину правильно дихати. При більш глибокому дихання відбувається вентиляція легенів, очищення їх від бактерій та мікробів, які і спричинюють швидкий розвиток хвороби.